/ DBT-C, Українська / Авторка: Сем Стейнберг, LCSW-C, з Capital Youth Services в Бетесді, штат Меріленд.
Діалектична поведінкова терапія для дітей (DBT-C) — це науково обґрунтований метод лікування, розроблений доктором Перепльотчиковою для дітей з важкою емоційною дисрегуляцією та поведінковим дисконтролем. Хоча оцінка ефективності DBT-C для дітей з розладами аутистичного спектру вимагає проведення відповідних емпіричних досліджень, клінічні спостереження свідчать на користь застосування цього методу в роботі з дітьми аутистичного, маловираженого аутистичного та субаутистичного нейротипів та їхніми сім’ями.
Клінічне застосування DBT-C для дітей з аутизмом зумовило необхідність подальшої адаптації моделі для кращого задоволення специфічних потреб цієї групи населення; основний вектор: розвиток емоційної стійкості та зміцнення зв’язку з родиною. Ключовою частиною цієї діяльності є допомога сім’ям і клініцистам у переосмисленні того, що часто називають «дисрегуляцією». У багатьох дітей з аутизмом трапляються зриви та сенсорні перевантаження, які часто сприймаються як поведінкові спалахи або поганий самоконтроль. Однак це не просто ознаки дисрегуляції — часто це реакція організму на світ, який занадто гучний, занадто яскравий, занадто хаотичний або занадто швидкий. У ці моменти те, що може виглядати як погана поведінка чи непослух, насправді є формою комунікації. DBT-C дає нам основу для реагування на такі моменти за допомогою навичок, адаптивних пристосувань та валідації.
У традиційній DBT-C ми говоримо про «ефект подвійної гравітації» — термін, який використовується для опису того, як на емоційно чутливих дітей впливають не тільки зовнішні стресори, але і їхні загострені внутрішні емоційні реакції. У роботі з дітьми-аутистами доктор Перепльотчикова вводить поняття «потрійного ефекту гравітації», щоб описати ще більший вплив, тиск на дітей-аутистів. У цій розширеній моделі діти стикаються із початковим стресором, своєю емоційною реакцією на нього та з додатковим підвищенням сенсорної чутливості, викликаним неврологічно обумовленими відмінностями в обробці інформації. Для деяких дітей навіть незначні зміни у повсякденному житті, несподіваний шум або фізичний дискомфорт виходять за межі приголомшливого — до рівня нестерпних потрясінь. Усвідомлення цього «ефекту потрійної гравітації» допомагає нам зрозуміти, чому діти з аутизмом можуть потребувати більшої підтримки — зовсім не через якусь недостатність, а через те, що вони мають набагато інтенсивніше навантаження.
Останні дослідження показують, що люди, які мають стереотипні аутистичні риси, становлять лише частину осіб з аутистичним нейротипом. Це підкреслює важливість оновлення нашого розуміння аутизму. Стрімке зростання кількості діагнозів аутизму свідчить не про збільшення його поширеності, а про те, наскільки ми просунулися у виявленні відповідних рис. Наше розуміння таких понять, як камуфлювання, маскування та інтерналізація поведінки, дозволило нам діагностувати аутизм у підгрупах, які раніше залишалися поза увагою. Зростання кількості діагнозів серед біологічних жінок демонструє цей зсув. Сумна, але зрозуміла присутність почуттів розгубленості, провини або самозвинувачення в сім’ях, що звертаються за допомогою після пізнього діагнозу, якому передував тривалий період страждань. Частина нашої роботи полягає в тому, щоб створити простір для цих почуттів і запропонувати ясність, контекст і співчуття.
Валідація — це не просто корисна концепція, вона є засадничою! Оточення, що валідує та підтримує, має важливе значення для успіху, як в терапії, так і поза нею. DBT-C забезпечує основу для цього через базові навички, такі як валідація, розв’язання проблем та усвідомлена комунікація. Ці навички адаптовані для дітей та сімей таким чином, щоб вшанувати нейродивергентні способи мислення та буття. Ми не намагаємося вилікувати дітей від аутизму. Ми намагаємося допомогти аутистам та їхнім сім’ям краще зрозуміти себе, зменшити страждання та зміцнити зв’язок з оточенням.
Адаптації, які ми використовуємо в нашій моделі DBT-C, ґрунтуються на постійній роботі над комплексною ДПТ для аутистичного нейротипу. Зокрема, на формування нашого підходу великий вплив мали клінічні дослідження та стратегії, розроблені Самі Асканіо, LCSW-C, та Лорі Рітшель, доктора філософії. Їхні роботи підкреслюють важливість нейродивергентного догляду, оцінки та впровадження адаптивних пристосувань, безпосереднього навчання навичок у конкретний і структурований спосіб, а також акцентують на контексті та сенсорних потребах. Ми взяли ці принципи й адаптували їх до системи DBT-C, щоб краще допомагати молодшим клієнтам та особам, які за ними доглядають.
Адаптація для батьків також є важливою частиною моделі. Маючи значну біологічну основу нейротипу, багато осіб з тих, хто доглядає за дітьми з аутизмом, самі є нейродивергентними або відкрили для себе аспекти власної нейродивергентності в процесі підтримки своєї дитини. Це може бути справді хвилюючою та емоційною подорожжю. Саме тому ми гарантуємо, що батьківський компонент DBT-C також адаптований — ми надаємо інформацію в різних формах, даємо час і простір для роздумів і поважаємо унікальні способи, якими батьки опрацьовують і застосовують навички. Підтримка навчання та самопізнання батьків, які здійснюють догляд, в кінцевому підсумку зміцнює сімейні стосунки та підвищує ймовірність використання навичок вдома.
DBT-C, що базується на нейродивергентно-підтримуючих практиках і ґрунтується на співчутті, має потенціал трансформувати не лише поведінку, але й стосунки, розуміння себе та життєстійкість.
